(нотатки з театрального фестивалю)
Здавалося б питання суто риторичне… Звичайно ж ні! Як може не хвилювати митців ота вселюдська біда, яка розгорнулася за кремлівським сценарієм на сході України. Яке серце лишиться байдужим до материнського горя і сліз?! А тому так часто із газетних шпальт, екранів телевізорів, театральних сцен линуть слова про мужність українських вояків, нескореність козацького духу, про тих, хто відстоює територіальну єдність України у важкому двобої із ворогом. І народжуються нові вірші, нові пісні, нові сюжети для кінофільмів та театральних вистав…
Цьогорічний театральний фестиваль у Ніжині міг і не відбутися. « Він не на часі, - говорили у високих адміністративних кабінетах. - Та ще й грошей немає, йде війна, не до розваг…». Та про які ж розваги може йти мова?! Адже і актори, і режисери театральних колективів, які прибули на Х-й театральний фестиваль жіночої творчості до Ніжина, мали єдину мету – своїм словом, своєю творчістю підтримати патріотичний дух рідного народу, його віру у незборимість нашої нації, нашого війська, а ще довести, що мистецтво стало «другим фронтом» у боротьбі з наклепниками, які бажають спаплюжити нашу Правду і виправдати свої підступні дії. Саме ця фраза, «другий фронт», доволі часто звучала у глядацькій залі Ніжинського академічного драматичного театру імені Михайла Коцюбинського у дні фестивалю.
А ще фестиваль мав на меті вшанувати пам'ять нашої землячки, видатної української акторки Марії Костянтинівни Заньковецької, якій у цьому році виповнилося б 160 років.
А тому організаційний комітет фестивалю на чолі з директором Ніжинського академічного українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського, заслуженим працівником культури України Юрієм Муквичем доклав великих зусиль, щоб театральне дійство у Ніжині відбулося. Були залучені численні спонсорські кошти, власні кошти театру, надійшла фінансова допомога і від Управління культури Чернігівської державної адміністрації. Усе це дозволило провести театральний фестиваль на належному рівні, хоча і з невеликим запізненням. На запрошення оргкомітету до Ніжина прибули театральні колективи із Києва, Львова, Полтави, Черкас, Кіровограда, Чернігова.
На фестиваль ніжинський глядач очікував з нетерпінням. Квитки на усі фестивальні вистави були розкуплені за два тижні до його початку. А тому усі спектаклі проходили при повному аншлазі.
Учасників та глядачів фестивалю привітав голова Національної спілки театральних діячів України, народний артист України Лесь Танюк. У своїй вітальній адресі він наголосив: «Від усього серця бажаю фестивалю процвітання. Нехай кожен фестивальний день буде осяяний високим злетом душі, а добре самопочуття і гарний настрій стануть запорукою успіху! Нехай на ньому царює атмосфера творчого натхнення та щирі оплески вдячних глядачів».
Рік 2014 проголошений в Україні роком Тараса Шевченка. Українці не лише гідно відзначили 200-річчя з дня народження Кобзаря, але й довели, що його думка, його слово продовжує жити в народі, продовжує боронити Правду і Волю. А тому фестиваль було розпочато ліричною драмою Олександра Забарного «Грішниця» у виконанні акторів Ніжинського академічного українського драматичного театру, які виступали на фестивалі поза конкурсом. І хоча вистава на сцені театру була зіграна більше тридцяти раз блискуча гра заслуженої артистки України Алли Соколенко, Андрія Буняєва, Людмили Муквич та інших виконавців не залишила байдужими глядачів. Вистава мала великий успіх і стала гарним прологом театральному фестивалю.
Шевченківську тематику на театральному форумі продовжили, наші земляки, актори Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. Вони привезли до Ніжина театральну фантазію за творами великого Кобзаря «Відьма» у режисерській постановці Сергія Кузика. На театральній сцені постала драма жінки, таємні пристрасті, фатальне кохання, відчуття духовної і психологічної порожнечі та відчаю. У музичному ряді вистави використані давньоукраїнські мелодії 18 сторіччя, а також церковні хорали. Якісна і професійна гра акторів театру змусила глядача співпереживати долі головної героїні вистави Відьми ( у майстерному виконанні актриси Олени Бондаренко), а ще у повній мірі зрозуміти пристрасне Шевченкове слово. Психологічно атмосфера вистави була дотичною до трагедій нинішнього часу, а тому вражала своєю актуальністю. Глядачі стоячі аплодували, дякуючи акторам за їхню роботу. А професійне журі, яке працювало протягом усіх днів фестивалю під орудою театрознавця, лауреата премії НСТД України Алли Підлужної, відзначило майстерну гру Олени Бондаренко нагородою у номінації «За віддане служіння театру».
Комедію-водевіль Авксентія Цегарелі «Ханума» репрезентував на ніжинській сцені Полтавський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя у режисерській постановці Цицино Кобіашвілі (Грузія). Талановита актриса, режисер, яка більше тридцяти років працює у рідному Тбіліському театрі ім. Коте Марджанішвілі допомогла гоголівцям перейнятися атмосферою прекрасної Грузії, доторкнутися до культури цієї країни, відчути тонку грань людських стосунків та характерів. «Ханума» - історія про кохання, інтриги, сварки та примирення, але все ж добра, щира та близька кожному глядачеві. Комічні події, що розгортаються у спектаклі, підсилюються чарівними грузинськими піснями у майстерному виконанні українських акторів, а ще автентичними кавказькими танцями у постановці хореографа Бакарі Хінтібідзе. Все це робить виставу по-справжньому феєричною. Високопрофесійна гра акторів змушувала глядачів неодноразово переривати спектакль бурхливими оплесками. По завершенню вистави глядачі влаштувало акторам півгодинну овацію. А альтернативне студентське журі, що також працювало на фестивалі, одностайно присудило акторам із Полтави «Приз глядацьких симпатій».
У дванадцяте приїздять до Ніжина актори Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (м. Львів). Вони постійні учасники всіх фестивалів приурочених Марії Заньковецької на ніжинській землі. Львів’яни глибоко шанують свою духовну патронесу, а тому до нашого фестивалю завжди ставляться дуже відповідально. Цього року заньковчани привезли до нашого міста любовну драму польської письменниці Агнєшки Отецької «Смак до черешень» у режисерській постановці заслуженого діяча мистецтв України Галини Воловецької. Режисер-постановник, яка прибула з акторами театру на фестиваль, у своєму виступі перед глядачами наголосила, що ця трепетна любовна історія овіяна атмосферою 60-х років ХХ століття не втратила своєї актуальності і сьогодні, бо оповідає нам про людські стосунки, про людей, які прагнуть знайти кожен для себе і по-своєму це вічно жадане і часто невловиме щастя. Професійна гра акторів Ольги Бакус та Романа Біля зробила виставу емоційно сприйнятливою для глядачів і особистісно вагомою. Журі фестивалю відзначило роботу Ольги Бакус відзнакою у номінації «Яскравий гармонійний жіночий образ».
Мені видається символічним те, що на фестивалі були показані твори грузинських та польських авторів. Адже відомо, що і Польща, і Грузія (яка сама пережила російську агресію) виступають палкими поборниками українських інтересів у Європі. Ці народи підтримують нашу боротьбу, а український глядач віддячує за це теплом свого серця.
Тема сучасної війни актуально зазвучала, коли господарі фестивалю, колектив Ніжинського академічного українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського показав виставу за творами Тараса Шевченка «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Актори театру не скасували своєї планової репертуарної вистави, бо значна частина коштів, які заробляє театр від продажу квитків на цю виставу, перераховується на потреби української армії. У фойє театру виносять скриньку для добровільних внесків, які повністю перераховуються на потреби АТО. Режисер-постановник вистави, художній керівник театру, заслужена артистка України Алла Соколенко створила щемливе театральне дійство у якому переконливо довела, що після Майдану в українців прокинулися давно забуті почуття: самопожертви за державу і відповідальності за майбутнє країни. І сьогодні, як ніколи, актуальні пророцтва великого сина України Тараса Шевченка щодо відродження в українців козацького духу і волелюбства. Глядачі зрозуміли і сприйняли ці настанови. Символом єднання стала мить, коли глядацька зала разом з акторами заспівала державний гімн. Життєстверджуюче пролунало: «Ще не вмерли України ні слава, ні воля!».
На шостий день фестивалю на гостини до ніжинського глядача завітали студенти-актори факультету театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого на чолі зі своїм деканом, заслуженим діячем мистецтв України, професором Юрієм Висоцьким. Вони представили на суд глядачів свою виставу «У пошуках радості» за одноіменним твором Віктора Розова. Режисером-постановником спектаклю став Юрій Висоцький. Ця вистава - розповідь про долю однієї радянської сім’ї кінця 50-х років ХХ століття. Перед очима глядача розігрувалася лірична комедія про стосунки молодих людей у суспільстві, яке щойно залікувало рани війни. Хто з них виявився дійсно щасливим виявить глядач, дослухавшись до струн своєї душі і до свого сумління. Ніжинський глядач тепло вітав молодих акторів, влаштувавши їм гучну овацію, а професійне журі оцінило роботу колективу спеціальним призом у номінації «За філігранну розробку та втілення жіночих образів у виставі».
Черкаський академічний обласний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка привіз на фестиваль монодраму Гіго де К`яра «Елеонора». Це драматична оповідь про останні роки життя відомої італійської актриси Елеонори Дузе, яку блискуче на ніжинській сцені зіграла актриса театру, заслужена артистка України Тетяна Крижанівська. Режисерське і сценічне рішення вистави здійснили Роман Віктюк та Сергій Проскурня. Головна героїня не боїться бути не красивою, вона прагне передати глядачеві драматизм усвідомлення свого кінця, для цього перевтілюється у образи людей, які оточували її в житті, впливали на її долю. Тетяна Крижанівська добре впоралася із поставленим режисером завданням. А вдячні ніжинські глядачі щедро обдарували актрису оплесками та квітами. Журі фестивалю відзначило роботу Тетяни Крижанівської спеціальним призом у номінації «За достовірність сценічного образу». Коментуючи свою акторську роботу актриса сказала: «У наш складний час, кожна людина повинна усвідомити своє місце у житті… І не лише усвідомити, але й стати будівником власної долі. Саме це я прагнула донести до глядача».
Завершували фестиваль актори Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького. І це не випадково, адже кіровоградці прямі спадкоємці уславленого «Театру корифеїв», який зародився у колишньому Єлисаветграді у 80-х роках ХІХ століття. Саме там було створено першу українську професійну театральну трупу до складу якої увійшли неперевершені актори Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Пилип Саксаганський, класик української драматургії Іван Карпенко-Карий та інші яскраві представники з когорти фундаторів українського національного театру. Маючи такі славні історичні традиції актори нинішнього складу театру відчувають велику відповідальність перед глядачем за якість гри, за самобутність творчої манери, за оригінальність в постановці вистав. На фестиваль кіровоградці привезли інсценізацію головного режисера театру Євгена Курмана «Моїй мамі сто років». У основу твору покладено комедійний сюжет про долю однієї цікавої, неординарної жінки на ім’я Малу. Усе було в її житті: кохання і зради, поразки і перемоги, сумні і щасливі хвилини. Так вона жила… Аж поки не дожила до ста років. І день ювілею став днем прозріння. Постановку вистави та її музичне оформлення здійснила Маргарита Шин. А на сцені своєю чудовою грою ніжинського глядача зачаровували актриси Тамара Лаптєва, Євгенія Миронович, Надія Мартович, Оксана Нікітіна. Професійне журі відзначило майстерну гру акторок відзнакою у номінації «Кращий жіночий ансамбль».
Аж ось настав час урочистого закриття фестивалю. На сцені голова оргкомітету фестивалю, директор Ніжинського академічного українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського, заслужений працівник культури України Юрій Муквич. Він дякує акторам, режисерам театральних колективів за участь у фестивалі на пошану нашої видатної землячки Марії Заньковецької. Особлива подяка ніжинським глядачам, які своїм сердечним прийомом, небайдужістю до театрального мистецтва і своєю людською щирістю зробили цей фестиваль по-справжньому яскравим і незабутнім. Голова журі фестивалю Алла Підлужна оголошує, що одностайним рішенням журі номінацію «Краща жіноча роль на фестивалі» присуджено актрисі Кіровоградського академічного обласного музично-драматичного театру Тамарі Лаптєвій за виконання ролі Малу у виставі «Моїй мамі сто років». За Положенням фестивалю Тамара Лаптєва отримує і обласну мистецьку премію імені Марії Заньковецької. Глядачі зустрічають це рішення бурхливими оплесками.
Фестиваль завершено. Погасли вогні рампи, розійшлися по домівках глядачі, несучи в серці задоволення і ту частку естетичної наснаги, яку почерпнули з чудодійного спілкування з театром. Завтра народиться день новий… І хай він буде мирним!
Олександр Забарний – член журі фестивалю.
P. S. Мені вдалося поспілкуватися із кількома гостями фестивалю. Я попрохав їх відповісти всього на одне запитання: « Що дає проведення таких театральних фестивалів?»
Сергій Проскурня – режисер (м, Київ) : - Окрім справді творчої насолоди від споглядання, ще й приємне спілкування з колегами по мистецькому цеху, обмін думками та творчими задумами. А ще відчуття причетності до чогось величного і потрібного людям…
Євген Курман – головний режисер Кіровоградського академічного обласного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького: - На фестивалі в Ніжині вже не вперше. І завжди повертаюся додому із почуттям добротно виконаної справи. Люблю і поважаю ніжинського глядача. Коли бачиш, як глядач реагує на твою виставу приходить розуміння причетності до того величного спадку, яким є українська культура.
Юрій Висоцький - декан факультету театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України: - Побачив у глядацькій залі багато молоді. Це добре. Значить фестиваль долучає до мистецтва все нові і нові покоління юнаків та дівчат. А це означає, що ми виграємо двобій з ницістю та бездуховністю. То ж віримо у щасливе майбутнє України.
Грудень,2014.
м. Ніжин
